Шарлотенбург-Вільмерсдорф – Центральний район Західного Берліна

Link zu: U-Bahn-Eingang Kurfürstendamm, 28.10.2005
U-Bahn-Eingang Kurfürstendamm, 28.10.2005 Bild: Bezirksamt, KHMM

1 січня 2001 р. колишні райони Берліна Шарлотенбург і Вільмерсдорф об’єдналися в новий район Шарлотенбург-Вільмерсдорф з населенням близько 315 000 мешканців. Це – центральний район Західного Берліна із жвавою, пульсуючою центральною вулицею Курфюрстендам. Проте цей район пропонує оглядачеві і багато іншого – від Церкви Поминання до Чортової гори, від берега Гавеля до Технічного університету, від Олімпійського стадіону до льодового стадіону Горста Дома, від замку Шарлотенбург до міського парку Вільмерсдорф, від Німецької опери до театру «Шаубюне»…

Link zu: Schloss Charlottenburg
Schloss Charlottenburg Bild: Bezirksamt, KHMM

Село Ліцов вперше згадується у 1239 році як Люцена. Особливого значення воно набуло після будівництва замку Ліценбург, що розпочалося 1695 р. Курфюрст Фридрих ІІІ, згодом – пруський король Фридрих І, подарував своїй дружині Шарлоті селище Ліцов разом з околом для будівництва літньої резиденції. На південь від замку вздовж теперішньої вулиці Шлосштрасе з`явилося невеличке селище для слуг. Після передчасної смерті королеви у 1705 замок і селище одержали назву Шарлотенбург. Також у 1705 році король надав селищу права міста. 1720 року село Ліцов було приєднане до Шарлотенбурга.

Link zu: Theater des Westens
Theater des Westens Bild: Bezirksamt, KHMM

З 1878 року разом із Технічним університетом, теперішнім Університетом мистецтв Шарлотенбурга, фірмою Siemens та іншими підприємствами та інститутами постав важливий науково-технічний центр.
Наприкінці 19-го сторіччя, коли Курфюрстендамм розширилася до великого міського бульвару, в Шарлотенбургу і Вільмерсдорфі розгорнувся міський центр, який швидко став справжнім конкурентом старому центру міста Берлін – Унтер-ден-Лінден та Фридрихштрасе. Суміш культури, комерції, гастрономії та одночасно велика частка вишуканих помешкань у нових великих центрах Шарлотенбург і Вільмерсдорф за кілька років зробила їх одними з найпривабливіших місць у тогочасному Берліні. 1896 року з’явився Театр західної частини, 1907 року – Театр Шилера і Універсальний магазин західної частини, 1912 року – Будинок опери, зруйнований у другій світовій війні, замість якого 1961 була побудована нова Німецька опера Берліна.

Link zu: Funkturm
Funkturm Bild: Bezirksamt, KHMM

1920 року утворився Великий Берлін, а Шарлотенбург і Вільмерсдорф стали його районами. У 20-х роках «Берлін W», важливий діловий центр Берліну навколо Курфюрстендам у Шарлотенбургу, та Вільмерсдорф, як філія ділового центру і відоме в світі місце для прогулянок, переживали свій пік: сучасні кінотеатри, театри, кабаре, ревю, танц-кафе і шикарні магазини притягували як туристів, так і мешканців і мешканок Берліна до західного «ситі». Той, хто хотів побачити історичні місця Берліна, йшов до Александерплац і прогулювався через Унтер-ден-Лінден до Бранденбурзьких воріт. Той, кого цікавив сучасний, живий, космополітичний Берлін, в якому бився пульс часу, мав шукати його «навколо Церкви Поминання» – як звалося тоді одне популярне ревю. Для американського письменника Томаса Вольфа Курфюрстендам була тоді «найбільшим кафе Європи».

Link zu: Olympiastadion
Olympiastadion Bild: Bezirksamt, KHMM

Але нові райони Берліна Шарлотенбург і Вільмерсдорф були не лише західним центром міста.
До них відносилися колонії аристократичних віл – Вестенд і Груневальд, великі житлові квартали, наприклад, у Шмаргендорфі, у кварталі Райнгауер навколо площі Рюдесгаймер-плац, в Айхкампі або вздовж вулиці Геерштрасе, а також сучасні поселення, такі як Зименсштадт. Також до цього відносилися великі групи садових будиночків і більша частина Груневальда – улюбленого місця прогулянок для мешканців і мешканок Берліна.
Також сюди входила територія виставок з відкритою у 1926 році радіовежею, побудована в 1921 році перша в Німеччині гоночна автотраса, побудований до Олімпійських ігор 1936 року Олімпійський стадіон.

Link zu: Kaiser-Wilhelm-Gedächtniskirche
Kaiser-Wilhelm-Gedächtniskirche Bild: Bezirksamt, KHMM

Націонал-соціалізм знищив багато, насамперед через вигнання і вбивство єврейського населення. Шарлотенбург і Вільмерсдорф з 20-років були двома районами з найбільшою часткою єврейського населення. Багато євреїв, як підприємці, митці, інтелігенти, письменники, меценати, робили великий внесок у те, щоб Західний Берлін був знаним у світі. Після того, як були зруйновані внутрішні основи цієї історії успіху, під час другої світової буле зруйноване і зовнішнє, коли було втрачено багато цінних будівель. Як монумент-попередження проти війни стоять руїни Церкви Поминання.

Link zu: Europa-Center
Europa-Center Bild: Bezirksamt, KHMM

З віддалених місць видний наслідок усунення звалищ після світової війни – Тойфельсберг, Чортова гора, 115 метрів заввишки – стільки ж , скільки найвище природне узвишшя Берліна – Мюггельберге в Кьопеніку. Були побудовані нові житлові будівлі, 1958 року – Ле-Корбузьє-Гаус, 1960 року – Пауль-Герц-Зидлунг; 1982 року побудовано чудовий житловий комплекс на мості автобану біля вулиці Шлангенбадер-штрасе.
Після поділу міста колишня філія міського центру стала новим центром Західного Берліна, «вікном на захід». З’явилися нові характерні риси, такі як Європа-центр і Міжнародний конгрес-центр ICC.

Link zu: Mercedes-Welt und Smart-Center
Mercedes-Welt und Smart-Center Bild: Bezirksamt, KHMM

Після падіння Стіни 1989 року знову поновилася конкуренція між Центрами Берліна, і тепер різноманітність Берліна обумовлює його чарівність. З 1990 року Ситі-Вест постійно модернізується, і в Шарлотенбургу-Вільмерсдорфі з’являються значні новобудови – з Шпреештадтом між каналом Ландверканал і Шпреєм – навіть новий міський квартал, прив’язаний до традиції наукового і економічного центру Шарлотенбурга. З 2009 туристів також буде притягувати величезне оглядове колесо на залізничній станції «Зоопарк».
Але і тепер можна сказати: Хто знає західний діловий центр міста, той ще далеко не знає району Шарлотенбург-Вільмерсдорф. У ньому є ще багато цікавого – від лісового театру «Вальдбюне» до «Бар-єдер-Фернунфт», від вежі в Груневальді до музею «Берггрюн».